Самотнє

Забирайся  геть!  –  а  двері  до  «Геть»  -  неблизько
Як,  зазвичай,  набридливий  гість  –  досконало  сприймаю  повз  вуха  
І  сиднем  на  місці  –  хоч  зганяйте  насилу
грубо
удесятеро.
Я  -  непотрібна  хазяйка  –  у  мене  бруд,  
у  дні  критично-творчі  –  то  й  взагалі,  нечистоти,  (і  десь  між  ними  лиш  -  кухня)  
за  відсутністю  муз  і  катарсису  
дозволите  Ви,
тут  ще  засиджуся?

але  ж  сказано  «геть»,  а  не  «час  розходитись»
а  отже  й  не  бути  конфузу  з  дороговказами
бо  ж  сказано  «геть»,  а  не
«вертайся  додому»
тобто  будь-куди  рух,  лиш  від  вашого  холоду

до  сфер  вищих  
подалі  
…  Інших  шукати  вмістилищ
для  духу  –  тіло
для  тіла  –  простір
(повірте,
я  ж  в  ньому  мало  займатиму  місця)  
не  гасатиму  –  збиваючи  пил,  по  колу  
столу  навколо  
і  щиросердних  палких  зізнань  навколо
очей  ж  бо  довкола
тисячі  –  
як  в  павучихи  скорботної
з  благородним  хрестом  не  на  череві
набожно  
дозвольте  під  присвист  самовару
заплести  у  п’ятім    кутку  павутини  
для  побутових  потреб  -  чіпкі  і,
з  нанизаним  дощем  ті,  що  -  на  оздобу
А  ще  
завбачливо  -  для  безпеки  -
а  ну  ж  як  трапиться  –  по  ній  утікати  з  пекла
чи  на  випадок  «най»-
несподіваніший    -    на  щастя  –  ох,  
будьте  ж  ви  сильним(и)!
якщо  ж  цьому  «раптом»  бути  –  
будьте  стійкими  (  могутніми,  наглими,  титанічними  )  
Не  дай  Бог!    будьте  як  останній  живий  вільними  -  але  
не  збожевольте.

а  я  таки  довго  у  вас  –  аж  завчила  сімейні  альбоми
і  всі  фото  у  них  –  неначе  з  минулого
сухі  -  збагрянілі  –  Пожовклі.  
Якби  не  сказали,  то  знала  б,  що
То    не  старі,
А  знимковані  осінню.  

Бо  там,  звідки  я  прийшла  –    просто,  сіро  і  холодно
і  в  голові    вічно  дощить  тужливо,  як  мряка  є.  (А  мряка,  вона  -  нанівець  не  сходитиме)
Перепрошую,  та  здалось,  мені  кілька  хвиль  ще  треба  затриматись
Чи  ж  не  у  вас  випадково  згубила  сережки  чи
 інше  «щось»?
а  чи  здобула
і  досі  не  впевнена
зніяковіло  ховаюсь  за  обрус  -    і  в  пошуки  
ногою  твердого  ґрунту,  а  заодно  
й  домашнього  капця.  
 (злетів  із  правої)  –
 -  м’якого,пошарпаного  
 кимось  з  сусідів  забутого  та  незношенного.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489967
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2014
автор: Ідо-Кіт