Бруньки вербові жовті, мов курчата,
На сонці гріють золотий пушок
І хмарка, як цукрова біла вата,
На вільховий намотана вершок.
У філіжанці париться ожина,
На блюдечку янтариться медок,
Духмяних трав розлога скатертина,
Розшита візерунками квіток
Шовкових анемон і первоцвітів,
Підбі́лу китиць милих і густих.
Промінням заціловані й зігріті
Приймають ванни сонячні коти:
Хто на даху, а хто собі в городі
На моріжок приліг, мов на кожух,
То вітерець по спинці заскородить,
То завібрує бджілка біля вух.
І навіть я жалями відболіла,
Немов лампадка, сяю і цвіту!
Це алича так ніжно забіліла,
Чи наречена міряє фату?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490051
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2014
автор: Наталя Данилюк