Я так ся змучила від болю,
Так серце плаче.
Душа все проситься на волю,
Нема одначе.
Вона за гратами сумує
І стогне тихо.
Роками біль в собі тамує,
І жене лихо.
Хіба для цього народилась,
Щоб так страждати.
Перед тобою оголилась
І лягла спати.
Ти ж не зігрів ту голу душу,
Втопив у муці.
А вона, вибравшись на сущу,
Спочила в скуці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490111
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2014
автор: Надія Осіння