Швидко гасне на білій долоні
Від надій моїх пройдена юність
Я віддав до кінця себе долі
Понасіяв весняну байдужість
Що відмахує з серця тривогу
Про спроби давно залишивші мене
Знову шепіт почути і лагідну мову
Яка тільки у неї вустами пливе
Вірив теплим загляне дощем
По причинам затримавши погляд
Вона ніжно рукою обійме пличе
І назавжди залишиться поряд
На мить тільки душа пробиває
Відчуття це тонке нікому непомітне
Та крім спогадів мрій нічого немає
І весни що віршами розквітне
Все чужими відпущу шляхами
Коли в світлі відправлюся тінню ночей
Але я хочу щоб вічно стояли
В дві зорі надімною коханих очей
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490114
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2014
автор: Тарас Tінь