Поки ти читаєш еллінських поетів,
І вчиш уривки з готських Євангелій...
Я борюсь з постійним страхом смерті,
Я плоть,я кров та епітелій!
Звична біологічна маса,
Всього лише м*язи і жили...
Я хотів,щобu все й відразу,
Натомість забув про крила:
Бо крила-це світло й дух,
А плоть-то всього лиш плоть.
Людина-невпинний рух,
Прости мене,мій Господь!
За все,що зробив не так,
Шукав того, чого немає...
Я останній січовий козак,
Впусти мене до свого Раю!
Поки вона читає античних поетів,
І вчить напам*ять з готських Євангелій...
Я не страшусь,ні болю,ані смерті,
Не плоть, не кров,і вже не епітелій:
Я вічний і безсмертний дух...
Незламний дух первинної свободи....
Бережи себе,мила,у світі розрух,
І завжди примхливої моди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490242
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Той,що воює з вітряками