Хитає вітер довгі білі коси,
Під хатою знов вишня розцвіла.
Лиш стогін вітру чути на порозі,
Мене не стріла матінка моя.
Я поспішала, розказать хотіла
Тобі, як день пройшов, як ніч, як рік...
А ти у небо тихо відлетіла,
А я думками - знов на твій поріг.
Поглянь, сини мої повиростали,
Смішні, маленькі, любі хлопчаки,
Дорослими чоловіками стали,
На світ з'явились внуки-малюки.
Горжусь синами, рідна моя мамо:
Стрункі, плечисті, очі голубі.
А краплі сліз течуть в вірші рядками.
Так жаль, що вже цього не бачиш ти.
Хитає вишня довгі білі коси,
А я до неї тихо притулюсь,
Течуть у трави сльози-роси,
Тебе згадаю, рідна - посміхнусь.
Зоя Журавка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2014
автор: Зоя Журавка