Земле моя у весняному цвіті,
Ховаєш смуток у заплаканих очах,
Бо зрадниками стали твої діти,
А Ти прощаєш і чекаєш їх в сльозах.
Як кожна мати,Ти любов ділила,
Подяки не чекаючи в замін,
Та сину Ти своєму не вгодила,
І гордістю засліплений став він.
Ошукану лишив без болю в серці,
У мачухи притулок він знайшов.
Від Бога вільна воля всім дається,
Бездумним кроком в прірву син пішов.
Душа болить та проживеш без нього,
Чужі скоріше руку подадуть,
А діти ті,що матір залишають,
Ніколи хай притулку не знайдуть.
4.04.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490336
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: леся квіт