Невідані міста…


МАбуть,  щось  не  те  зі  мною...
Здається,  що  усе  не  зовсім  так.
Немов  життя  обходить  стороною.
Хотілося  б  пожити...  всмак...

Хотілося  б  змінити  бодай  щось.
У  кращу  сторону,  звичайно...
Як  би  давно  задумане  вдалось.
Не  через  рік,  чи  п'ять...  Негайно.

Якби  не  було  на  шляху  каміння,
Якби  Фортуна  була  добрим  другом...
Ура!!!  -  всім  злетам,  геть  -  падінням,
Якби  невдачі  не  лежали  гострим  пругом...

Хоч  не  одна  така  я...  Знаю.
Бо  більшість  прагне  кращого  в  житті.
І,  дещо  з  того,  що  хотіла,  уже  маю.
Душа  все  рівно  у  якомусь  сум'ятті...

Мабуть,  це  гріх...  Хоч  може  й  ні...
В  питанні  цьому  важко  розібратись.
Відомо  достеменно  лиш  одне  мені:
Не  варто  просто  так  здаватись.

І  хочеться  завжди  того,  чого  немає.
От  зараз  я  би  цілувала  милого  вуста...
А  у  майбутньому  нас  подорож  чекає
В  країни  гарні  і  невідані  міста...

                                                                                 05.04.14.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490378
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Богданочка