Вертаюсь я до рідної домівки,
Де матіола пахне вечорова,
Де зацвіли троянди біля хвіртки,
Де мед збирають невгамовні бджоли.
Вертаюсь я з Дністром поговорити,
Щоб розказати всі свої тривоги.
У нього береги такі розмиті,
А в моїм серці біль стоптала ноги.
Вертатись в рідну землю завжди любо,
І мальвами спалахує серденько.
А очі,що стемніли від недуги,
Прозрінням сяють від лугів рідненьких.
Вертаюсь я до рідного порогу ,
Де сріблом грає батькова криниця,
І хочеться забути всі дороги,
Щоб завжди бути в маминій світлиці.
05.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490468
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: леся квіт