Як подивитись на солнце? Знов філософія?
А чи не забула ти поїсти, чи не забула подивитись собі під ноги? Що тримає тебе на цій землі, чому присвятий батько, не забере нас з землі вже зараз. Завчасно, ще раніше ніж рано, до світанку, до того як я встигну побачити схід сонця, до того як встигну випити ранкову чашку кави. Де ти мій пресвятий батько, чом не вчиш мене твоєму слову? Ось моя молитва, своїми вустами написана, ще ніким та нічим не спаплюжена. Чиста як росинка, виміряна як кохання. Ані грамом менше. Візьми, забери усього. Самому ж не важливо,що грішний і що з золота зліплений. А твої янголи, чистими обличами вдивляються в мої руки.
Ні! Не несу нічого, окрім каміння та книги.
Я вже навчився вдивлятись в облича перехожим, та знаходжу більш міцний зв"язок між своїм столом та космосом, ніж між мною та моїм батьком. Я навчився викладати майже усе зароблене аби сплатити податки, я пройшов вже третину свого життя. Та так не пізнав тебе - справжнього. Який ти будеш для мене? Кожному по вірі його, чи не так? Який ти будеш для мене -мій присвятий отче? Приходь швидше, я так стомився тебе чекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490568
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Вінцент