Без диво-полум'я спалахнуло,
Між сотень усмішок промайнула,
У цьому всесвіті наймиліша,
Для мого серденька найрідніша.
У морі чорному парус білий,
Нарешті очі мої прозріли,
Нарешті губи мої німіють,
Вогонь любові горить не тліє.
Вплелись фіалки в її волосся,
Злились із сонцем русяві коси,
І певно кожен хто їх торкався,
У їхню власницю закохався!
Румяне личко солодке дуже,
Неначе добре розквітлі ружі,
В обидві щоки буду цілувати,
Неначе бджоли нектар збирати.
А губи в неї мов жар гарячі,
Я обпікаюся та не плачу,
А кров пульсує чи закипає,
Усім єством я її кохаю.
© Коля Януш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490592
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Коля Януш