В непідвладних розуму глибинах
Ікла нелюдів на шмаття душі рвуть,
І тече отруйна їдка слина,
Виїдаючи останню світла суть
На сухих гілках гойдаються забуті
Божевільні самогубці-втікачі.
Гниллю сповнені скляні їх очі люті
Виколупують голоднії сичі.
Тіло хвойди виразками вкрите,
Вигинається змією від жаги,
Пропонує гнійне лоно, терном зшите,
Щоб ввіпхнути в нього всі земні гріхи.
Хрип і вереск абортованих сиріток
Розфарбовує церковний передзвін –
Тут, за гратами іржею вкритих кліток,
Гвалтуватимуть зневірених дружин.
І сплюндрована ін’єкцію люті
Ненавидяча, кастрована душа
Зійде в ті глибини каламутні,
Крапку ставлячи в кінці цього вірша!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490593
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Андрій Майоров