Чорні краплини скотяться
По блідій і холодній щоці.
Очі сліпії закотяться,
Судомно здавивши в руці
Гнітюючу суть непоправного,
Що наче колючки шпичак,
З долоні п’є кров, та безславную,
І слід цього стигне в очах...
Картина ця пензлями писана
Ненависті, зради й брехні...
Сталь гостра і плоть перерізана...
Насправді? Чи може ввісні?
І чорні краплини котяться,
Й багряні струмочки липкі...
Хворобливо плечі колотяться
Й сміються вуста неживі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490595
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Андрій Майоров