Запах кави заповнив всю оселю,
ще не стемніло і за вікном повний штиль.
я тобі вигладжену, чисту постіль стелю,
нам до зустрічі невпевнених десять кроків, та кілька снів.
щоб до ранку діждатись, метелики борсаються у животі,
ще не встигла, не час кохатись, відчувати тебе в собі.
нам не до неба, ми надто грішні, приземлені, навіть земні.
та люди, котрі відчуваються на відстані не можуть зватись "чужі".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490697
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Іванка Костів