Я ніколи не був за кордоном,
Я не бачив далеких країн.
Не гуляв по Парижі з Лондо́ном,
Серед грецьких, прадавніх руїн.
Не відвідав пустелі Сахари
І холодних отих полюсів,
Бо дурманять одні лише чари
Наших рідних, Карпатських лісів.
Мене ваблять озера Волині,
Їхніх вод кришталю каламуть
І пахучі нарциси в долині,
Що весною у травах цвітуть.
Я милуюся берегом Криму,
Золотавим колоссям в ланах.
І степів цілину нескориму
Часто бачу ночами у снах.
Слобожанщина манить з Донбасом,
Де хвилини найкращі провів.
І напевно не вистачить часу
Описати улюблений Львів.
Мене кличе до себе Говерла,
Як найвища у світі гора.
І вода, що неначе завмерла,
Серед русла прабатька Дніпра...
Не поїду в далекі країни –
Не співають у них солов’ї.
Я люблю лиш красу України,
Я без тями кохаю її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490748
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Бойчук Ігор