Дорогою сонною котиться поїзд,
Танцюють жаринки вогнів.
Летять повз міста у нічнім завіконні
Під рейок ритмічний спів.
Здригаються гаю спідниці строкаті
В своїм зеленавім півсні:
Біжать через них ланцюги вогнеп’яті,
Горлаючи, мов навісні.
Вистукують іскри залізні токати:
Так-таки так, тікай!
Бентежить коліс невблаганне стакато
Забуту колись печаль.
Гуркочуть вагони - стрімкі, напівп’яні,
Несуться до пункту Б –
Хай там хтось бажаний, хай там хтось жаданий
Вигадає тебе.
Дорогою сонною котиться поїзд.
Муркоче метал, мов кіт.
Лиш вогник цигарки в останнім вагоні
Самотньо собі
бринить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490788
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Леся Kürbis