Я закоханий в гори високі
і в очей твоїх невідь ясну,
це вони – найдорожчі красоти,
що впресовані в пам’ять мою.
[i]Приспів:[/i]
[i]За туманом тумани, ой сині!
Сині, сині в верхах небеса –
усміхайся частіше так синьо,
синьоока принцесо моя![/i]
Світлі гори – моя то родина,
я без них, наче птаха без крил,
ненависна мені та година,
коли я вибиваюсь із сил.
[i]Приспів.[/i]
Кожен день, що втрачаю я вдома –
півжиття то, прожите дарма,
лиш одній тобі тільки відомо,
що всерйоз це, а не жартома.
[i]Приспів.[/i]
Без твоєї усмішки так сумно –
небо вроздріб, пилюка в лице –
навіть гори, здається, бездумно
Сонце втискують в чорне кільце.
[i]Приспів.[/i]
Я закоханий в світ синьоокий,
гори сині, очей твоїх синь –
все на світі троїсте, а отже,
альпіністом народиться син.
[i]Приспів.[/i]
Створено 22.08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 19
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490840
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Т. Василько