Ти не просив, та я подарувала
Тобі життя, себе, дітей і вірність.
Втекти хотів - чому тебе не відпускала?!
І в боротьбі за тебе десь згубила свою дійсність.
Мені болить, мене з"їда твоя сліпа байдужість.
І впевненість твоя в безчесті мого серця.
Такою дивною була мені твоя квапливість.
Мою любов допити - скоріш і аж до денця.
Скоріш цілунком губ чужих мій подих заглушити.
І до нових вершин іти, і нові пити душі.
Ну а моя, що так хотіла й не могла сказати
Знекровла від жалю і схоронилась в "мушлю".
На дні надій - сліпа, глуха вона вже, і німа.
Ти не чіпай її - вона не дасть вже сили.
Нічого в ній окрім байдужості нема.
Лети собі, по́ки і по твоїй не задзвонили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490873
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: LiTanka