Ти знаєш, я мабуть тебе іще люблю!
Бо якби ні, то не хотіла б тебе поруч.
Здавалося ще день, і спокій я зловлю
А він тікав, він не дававсь голі́руч.
О, Господи, за що мені оця могила?
Ні я, ні моє серце то́бі непотрібне.
І пам"ять мов терміт з"ідає сили,
Трухлявий пень душевних сил потроху слабне.
Закрий роти підло́тних зависних брехунів,
Відчуй мене не наклепом, а серцем.
Плітки зжени, немов світлобоязних кажанів.
Дозволь любові щирій стать твоїм провидцем.
А як не можеш ти, як сил твоїх нема -
Струї себе навік із мого серця.
Хай краще так, хай краще я сама,
Ніж вірити щодень, що і в тобі струна озветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490897
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: LiTanka