Вже догорає літо стоголосе,
Останній колос зібрано з полів.
По лісу бродить вже царівна – осінь
І шле вінки нам золотих дарів.
В повітрі лине запах груш медових
Червонолиці яблука в садах,
І на деревах листячко багрове.
Співає пісню вже останню птах.
А осінь ходить гордою ходою
Із літом розпрощатися спішить,
Його я проводжаю над рікою,
Чого так серце болячи щемить?
Але у відчай падати не треба,
В природи ,як в житті є свій закон.
Нехай лиш завжди ясним буде небо,
І не висить над нами чорний смок.
VІІІ.1988.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490975
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: леся квіт