Ситістю промерзають серця...
-До цього не можливо звикнуть?!
Пухлиною росте черствість єства...
-Вражає байдужістю?!
Сліпотою засипає пустелю...
-Покинуті,обезнадієні,хворі!
Зглянтесь персони нон ґрата,
Маєтки зігноє́ скупості світ,
Золото зляже вивітряним каменем,
Душі закізякіють в ялових чоботях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490981
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Плискас Нина