Чорним заляпане, кволе, скалічене,
Раніше сяйнеє – тереном вінчане…
Мрій і надій найпідлішими скалками
Вкрито прокльонами, в колеса палками…
Гноєм зітхання гірким судомиться,
Сочиться, стука заледве і... стомиться...
Стомиться бачити жахом зурочене,
Кривдою лизане і лжею збочене…
Жовчю відгонить останній цілунок:
“Ось твої тридцять за Юдин дарунок” –
Сипне межиочі юшка із вени!
В пеклі зотліє фінал цеї сцени…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491036
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Андрій Майоров