Мої трамваї не ходять по ваших рейках.
Це остаточно. Крапка. Окличний знак!
Збирайте сумки, насаджуйте тюбетейку –
І кроком руш! Туди, де зимує рак,
Сховавши в мул дитячий пластиковий свисток:
Трамвай не скаче. Він трішечки не звірок.
Мої трамваї не хочуть ваших талонів,
Пухнастих вій і ямочок на щоках.
Компостер з’їсть образи, сплюне прокльони
І побажає щастя – даруй, Аллах! -
Вашим вишневим дворикам навесні:
Трамвай не скиглить. Тільки хіба вві сні.
Мої трамваї не вашими йдуть шляхами.
Не лиже вітер облізлий червоний бік,
Набитий дітьми, студентами й бабусями.
Мої трамваї холод у вас обпік,
А їм би сонця й фарби новий мазок…
Трамвай не плаче.
Тільки хіба… разок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491040
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Леся Kürbis