Годинник твердо вказує віки,
Нахабно сповіщає, що не каюсь,
Сама себе заплутала в сітки,
З яких все безуспішно вибираюсь.
Тону у днях однакових зусиль,
Знову і знову безнадійно задихаюсь.
Куди поділись тіні тих вітрил,
Пішли, і мені шляху не вказали.
Я вже на дні, поринула в цей простір,
І легкості шукати годі там.
Не в силах я чинити навіть опір,
Навіки глибині себе віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491050
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Привітна