Бачу білими хмарами дує
Десь під ранок з березових смуг
І весна загадково чарує
Мій сонливий та втомлений дух
Знаю сліпо звела випадковість
В край де мох проростає в траві
Де із росами дивно відходить
Те глибоке тепло притаманне душі
Я завжди відчуватиму слабо
Як з високого пагорба купол блистить
Там христами обіпертий в небо
Монастирь над яким тайна - голуб летить
Для кого невже не для мене?
Ці моменти весною зійшлися дзвеня
Ти приходиш одягенена у зелене
І в молитві моє добавляєш ім'я
Геть усе розповіли нахилені лози
Що скрізь вікна ловили слабе мерехтіння
Від твоєї біло - лілової свічки
Яку ти в надії кладеш на спасіння
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491125
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Тарас Tінь