Я буду землю гризти,
Руками шкіру рвати
І хочу щоби знали
Мене вам, не здолати!
Один я буду жити ,
Не знаючи тривоги,
Не треба нічиєї,
Мені вже допомоги.
Можливо буде важко,
Місцями навіть дуже
Та краще нехай так,
Аніж зрадливе ,,Друже".
І чув не від одного,
,,Не зможеш жити сам"
Та я вас розчарую
І принципи не здам!
Тим більше не самотність,
Приносить людям біль
А лиш людська істота,
То найстрашніший звір.
Мене ж не налякають,
Суворі,сірі будні
Прорвусь до всього сам,
Хоча і важко буде.
Хтось скаже ,,Егоїст",
А хтось,що я холерик
Та запевняю вас,
Що ви самі химери.
Нехай я буду дивним,
Таким, як не всі люди
Та це моя є сутність,
Ну й іншим, я не буду.
Не хочу бути лицеміром,
В житті-театрі грати,
Робити все по тексту,
І дії не зривати.
У мене своя думка,
Яку я обґрунтую,
Я знаю кодекс честі
І він мене рятує.
Сказати ж наостанок,
Люди, хочу вам
Не ваша зовсім справа,
Що житиму я сам.
Ну а якщо ж вночі,
Заснути хтось не зможе,
То знайте, що не сам,
Живу я завжди з Богом !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491136
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Юрій Бондар