Зламаними руками променів
Сонце дiстає з кишень свoiх думок
Порожнє небо
Тепер настає час зiбрати гiлля сухих днiв
I запалити вогонь
Вогонь бiля людей
З якими нiчого пригадати
Нікому
Тоді
Лише довгi криві тiнi
Вдивлялись у кожний подих
Мiж стелею та паркетом
У кайданах кiмнат
Щось вже горить на оцi
Електричного свiтла
Зазираючи у розкритi долонi
Померлого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491139
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: При Мара