Світ творився віки,
Пил років опадав—
Так з’являлась грязюка епох.
Світ творився віки,
Серед воїнських лав,
Що зігнав кровожерливий бог.
Світ творився віки,
Перші грози лили,
Напуваючи перші моря.
Світ творився віки,
Між кривавої мли,
Де полотна знамен майорять.
Світ творився віки,
Від вогню у землі
Розгорявся вогонь у серцях.
Світ творився віки,
Де старі королі
В землю сіль засівали і прах.
Світ творився віки,
Подих юних богів
Породив божевілля вітрів.
Світ творився віки,
Там, де воїн молив
Про життя, доки замок горів.
Світ творився віки:
Заревіла земля,
Піднімаючи гори з глибин.
Світ творився віки,
Доки вої не сплять,
Страх свій топлячи ріками вин.
Світ творився віки,
Його молот кував
В чорнім полум’ї дикім, хоча...
Світ творився віки,
Серед воїнських лав,
Закривавленим
лезом
меча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491183
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Nikolasson