Трагедія – діло надто чисте, навіть очищувальне.
Ти ж бо поруч ніколи не покладеш своєї долоні
Біля руки, котра не любила, не тягнулась до
Верховіть нашорошених злив
У формі елегійних, надгробних плачів,
Які, на жаль, промайнуть, як і перша грудка землі,
Для усвідомлення визволення серед ґрунту
Причин для життя.
Коли ніхто не приходить,
То це звістка того, що можна не зачиняти дверей,
Можна планувати усе наперед,
Але все одно завжди щось постукує
Чимраз тихіше та влучніше.
Мабуть, це твоє серце,
Яке трояндою іскриться на холодному дні
Із забутих (о)свідчень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491200
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Олена Ганько