Весно холодна, заблукала сестро,
А де ж твої підхмелені сліди?
Чому жалі в душі моїй не скресли?
Дощем озвися, рідна, не мовчи!
Чому припорошили роси білі
Пекучі сльози братської війни?
Моя весно, змети з душі зневіру,
Пастельним вітром ярість обійми.
І обігрій з небес гарячим духом
Людців безвольних душі і серцЯ
Моя полинна, не гірчи, послухай,
Той вічний клич: «А хто ж, коли не я?»
І пнеться день, як пролісок, несміло,
Затис в кулак неспокої земні.
Тобі, народе, дякую за Віру,
Молюся нині Богу і весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491232
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2014
автор: Леся Shmigelska