Не журися , що осінь пізня,
Що на скроні впав перший сніг,
Покохати ніколи не пізно
І признатись у цьому собі.
Діти виросли, вже закохались,
Ми ж з тобою , немов уві сні,
Просто довго тебе я шукала,
Просто пізно зустрілась тобі.
Хай зимові страшні заметілі
Не остудять палких сердець
Просто двоє людей захотіли
Своє щастя знайти на кінець.
***
Тихо падає цвіт, опадають листки,
Я уже не така, ти уже не такий.
Срібним інеєм сад затуманив твій зір,
А ти рвешся вперед, чогось треба тобі.
Листопад, листопад, твоїх літ рясний сад,
Я ще хочу весни, ти не хочеш назад.
Доле , дай нам краплину земного буття,
Ну а потім хай буде вже інше життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491287
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Паснак Марія