Так, наша кава вже не та,
Хоча кав’ярня не змінилась,
Але ж смаки кудись поділись
І лиш гірчить на язиці.
Колись купались в молоці,
Тепер я сам у ванні з хвої.
Її осипалось з сухої ялинки,
Що зі свят стояла.
А ти ж пішла і не прибрала.
І я боявсь її торкатись;
Боявсь собі чесно зізнатись,
Що більш не буде казки цьої.
Та розламав усе ковток кави гіркої.
Так, наша кава вже не та.
Я зрозумів це надто пізно
І правда увірвалась ніжно
У мою душу, в серце моє…
І здався я зовсім без бою.
Тепер в полоні я сиджу.
Та тільки спогад через сльозу,
Як ми кохались чисті, голі…
В квартирці, що ховалась на Подолі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491304
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Сашко Ткаченко