Вона блукала вулицями міста.
Потертий плащ, розтріпана коса…
З відкритим серцем та душею піаніста,
В очах стояла відчаю сльоза.
Пустився дощ, як Божа кара з неба,
Стікали краплі до роззутих ніг…
І все не те, їй більшого не треба -
Знайти б єдину з тисячі доріг.
Сповзались тіні, осередки ночі,
Та не здоланна внутрішня краса…
До крові збились ніженьки дівочі.
На місто насувалася гроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491309
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Вогнеслава (VOGNESLAVA)