Тягар із серця скину – я!
Журби позбулася душа моя!
Я відчуваю «крила» за спиною…,
Як пташечка «лечу» я за весною…,
Блакитне небо, сонце сяє,
В моїй душі розмай буяє…,
Нарешті…, мир та спокій на Землі!
Радію співу птаха на весні…,
Ця ніжна пісня всюди лине…,
Маками червоними укрита вся долина,
Промінчик сонця поглинув всю пітьму…,
Безмежне сяйво залива ріку,
Смарагдами виблискує водиця…,
І ми говоримо життю – Так, годиться!
Усюди мир, добробут, сміх!
Благополуччя завітало на поріг,
І люди двері відчинили…,
В оселю радість запросили,
Все буде добре, буде Так!
Навіки згинув супостат..,
08.04.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491382
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Ніколь Авілчаду