Так хочеться мить повернути,
ЇЇ по-новому відчути,
Та час виграє своє престо,
А ми вже заковані в пута.
Щодуху мчимо навздогін,
Спіткнувшись, встаємо з колін,
А час нам оскалює зуби…
Один лиш смиренний поклін –
І він владарює над нами,
Немовби владар над панами,
Черствий і бездушний тиран,
В ляльковім театрі з волхвами.
Зринають щемливі питання:
Чи ж марні усі намагання,
Чи в змозі здогнати ми час,
Чи доля віщує скитання?
Цю владу звергти́ прагнуть люди…
Заступить пітьму сонцеблюдо,
Врочисто підійметься правда,
Натхненна згорьованим трудом.
20.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491409
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Юлія Кириленко