Хтось, колись сказав : «Не здавайся! Борись за своє щастя!». Це так просто – говорити. Але що роботи, коли ця боротьба не потрібна? Коли людина за яку ти борешся, робить кроки, але не на зустріч, а навпаки – віддаляється. Що тоді? Боротись? Битись неначе об глуху стіну? Для кого це краще? І яке це тоді щастя?
Що робити, коли готовий віддати життя за когось…? Але для тієї людини ця жертва … зовсім не потрібна. А що якщо їй байдуже до того, на які жертви ти готовий піти? Що тоді?
Що робити, коли намагаєшся втримати стосунки, які майже «зруйновані»? Коли ці стосунки, по суті, важливі тільки для тебе. Що тоді?
Що робити, коли серце розбите на мільйон маленьких шматочків? Коли боїшся когось пускати в ледь ожившу душу? Коли тільки навчився посміхатись, бо тобі весело, а не тому, що так потрібно? Коли слухаєш музику і чуєш музику, а не слова, в яких відображається вся твоя біль. Коли нарешті можеш нормально спати, без кошмарів і нічних сліз в подушку…
Що робити, коли просто хочеться любити? І щоб ці почуття були взаємні… Коли хочеться бути просто Щасливою. Потрібною. Незамінною і Єдиною…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491459
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: sweet_lana