Нарекли ми дружинами гори
із вiнцем щонайвищих вершин
й прокладаємо в небо дороги,
щоб обняти коханих дружин.
Гори, гори високi, високi –
ген за скелями скелi крутi!
Не страшнi нам провалля глибокi, –
ми на небi уже, як святi.
Що не крок – то все ближче вершина
i все ближче тепло її губ. –
Обiйми мене, люба дружино,
обiйми, пригорни, приголуб.
Нарекли ми дружинами гори,
й зупинився для нас часу плин;
тiльки в небо ведуть нас дороги –
до вершин, до вершин, до дружин!
Створено у 1997 році, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 9
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491482
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: Т. Василько