Вплету у серце чебрецеві квіти,
Теплом кульбабок зігрію я душу свою,
А долю мережити буду калиновим цвітом,
Зірками із неба у мріях розшию траву.
Так хочу,щоб люди раділи як птахи
Від того,що Бог їм послав,щебетали пісні,
Щоби на землі не було ні одного невдахи,
І йшли до Спасителя всі ми як діти малі.
Я мрію свою в землю вкину,коли на світанку
Спадає із неба рясна благодатна роса,
Буду сподіватись,що знову весняного ранку,
Вплететься у серце квітуча надія моя.
10.04.14 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491639
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: леся квіт