.
Боже, захисти Своїх дітей!
Просвіти все людство, «Прометею»!
Бо усіх Ти поіменно знаєш.
Знаєш, Боже, кожне наше серце,
І думки, Ти знаєш, і діла.
Ще зачинені в утробу дверці,
Та душа Тобі вже знаною була.
Перед святістю Твого лиця
Сокровенного не має.
Від початку й до кінця
Ти все чисто, про усіх нас, знаєш.
Просвітляєш святістю серця,
Воплощаєшся в серцях любов’ю.
І любові тій нема кінця,
Бо Завіт Твій скріплений на Крові.
Визнаю, що всі у світі винні,
Та молю, змивай вину дощем.
І забудь усі наші провини,
Покривай Любов'ю, як плащем.
Проливайся зливами, дощами,
Утамовуй спрагу на любов.
Будь Спасителю повіки з нами!
І спаси усіх нас від оков.
А окови уже близько, недалеко.
Утопає мир у морі сліз.
А ти ж вірний, мов би той лелека,
Діточок Своїх спасаєш скрізь.
Розкриваєш двері у темницях,
І з вогню вихоплюєш, з води.
Всюди Ти знаходиш рідні лиця,
Визволяєш і спасаєш від біди.
Та за вірную любов до світу
Вдячні, Боже, не усі Тобі.
Дякують не всі за Кров пролиту
І живуть глухі сліпці в журбі.
Доки Бог бажає іще слухать,
Ти з любов’ю землю обійми.
Відкривай скоріш і очі й вуха,
І до світла йди, а не пітьми.
30.05.2002
Любов Павлюченко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491745
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: Лобов