Шумлять березами, шумлять тополями
Одними веснами, одними долями…
(з пісні радянських часів)
Вам би шуміти розкішними кронами,
Вам би дуетом довіку співать.
Чому ж заслало сльозами солоними,
Чому ж розбіглись і ноти, й слова?
Скільки тих бур пережито й перейдено
В тяжкі години й часи перемог,
Благословенні ви Богом і зведені
Для розквітання і міці обох.
В світі оцім – і складнім, і лукавому
Ніби молитву засвоїли всі-
Радісним святом й буденними справами
Краще за родича добрий сусід.
Чому ж від вітру й морозу презлющого
Аж почорніли букети суцвіть?
Хижа суперниця – доля-розлучниця
Стала кордони і посаг ділить.
Та хизуватися силою й вдатністю,
Ницо чинити сваволю й розбій…
Хто із вогнем і тривогами бавиться
Ворогом стане самому собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491826
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: stawitscky