Колись долю мені дарували батьки,
Мабуть, зичили щастя та вроду.
Хай летять, як у вирій, за роками роки,
І на заздрість усім я щасливою буду.
Так хотіли вони. Як я можу інакше?
Вони серце дали, що так хоче любить.
А роки хай летять, мов сполохані птахи.
І я, мамо, щаслива, ти навчила любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2014
автор: Зоя Журавка