Старий будинок. Темна ніч. Узлісся.
Колись тут пристрасті кохання вирували.
Жила сім"я щасливо, та убивці,
До хати вдершися, усіх, хто жив, вбивали.
Одні, в святім спротИві, боронились.
Боролися, було допоки сили.
Нездужали... Та й тих, що підкорились,
Не пожаліли. Смерть їх покосила.
Хоча й убивць чимало душ поклали-
Були серед жильців рішучі душі.
Будинок пограбований, кривавий,
Стоїть пустим... Та, спокій тиші зрушив,
Посеред ночі б"є старий годинник.
Хоч вороги, та смерть усіх зрівняла,
Ті спраглі душі винних і невинних
Напитись темряви виходять в темну залу.
Дорослі й діти стануть серед зали,
І запитання забринить у смуті-
Чи варте те усе, що відбувалось,
Життя утраченого, що не повернути.
Це дивне дійство відбувається щоночі.
І душі знов і знов одна одну пробачать.
Незмінність втрати... Вірити не хочуть,
Що вже ніколи світу дня їм не побачить.
Життя перерваного цінність осягнувши
Лиш після смерті- так воно буває-
Стоять і скніють. І загиблих душі
Старий будинок смутком покриває...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491923
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Сокольник