Навіщо мудрувати й видавати,
Себе за когось, досипати сміття в кіш.
І свою ложку дьогтю підливати,
З найкращих мотивацій, не "за гріш".
Хай "просвіщаються" усі, хоч тріснуть,
Хапай насильство й езотерику, малий!
Я вигадав її, бо жити тісно,
А ти отруту цю потроху пий...
Хіба не краще про добро співати?
Нехай наївне, потім листям обросте.
Та всі ж тоді не будуть називати,
Королем жахів, бовванів, павук засів за працю - та й
плете...
2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49193
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2007
автор: Микола Шевченко