Стикаєшся із наглим поглядом мармизи,
І в ньому годі співчуття знайти.
Бува, людина по кістках чужих пролізе,
Туди, де й альпіністу не дійти.
Такі заіграшки втираються в довір"я,
Та легко на поталу віддають.
І залишають вискубане пір"я...
Вони шакали - не самі скубуть.
То - лише запчастини злісної машини,
Відповідальні за оману душ.
І врешті- решт, самі від неї гинуть,
Не встигши і собі зірвати куш...
2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49194
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2007
автор: Микола Шевченко