Слова щось не складаються
І вірші не пишуться, на жаль
На шию Музі не кидаються
Поезії втрачено Грааль
Рядки не палають на папері
Не закликають до кохання чи журби
Тиша в творчому етері
Тепер що хоч роби
І до рання вже не чути шепіт рим
Вони десь заховані у скриню
З обличчя знято грим
І світанок ходить попідтинню
Старі записи закинуті
Ніколи діамантами не стануть
Невдалі спроби зім’яті
В руках моїх заклякнуть
Струн Ліри в останнє доторкнусь
В минуле напишу листа
Жити по-інакшому навчусь
Хай поглинуть все літа
Хай ані клаптика не лишуть
Від тієї, що трояндою була
В небесній канцелярії запишуть
Що вона навіки відцвіла
Я на перехресті знов чекаю
Підказок Божих куди йти
Свій шлях я вкотре обираю
Дивлячись в незвідані світи
Та веселка все не хоче майоріти
Очей радісних шукати
Будуть рукописи горіти
І в прірві невідомості зникати
© Леся Приліпко,12.04.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492057
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак