А я народилась в чудовім краю,
Де верби плакучі стоять у гаю,
Тополі високі край мого села,
Найкраща у світі моя сторона.
А люди живуть тут і щирі, й привітні,
Земля від зими прокидається в квітні,
Зеленим ковром простиляє луги,
А вітер хитає колоски навкруги.
Із піснею в поле господар спішить,
Щоб вчасно посіять і добре вкосить.
Як прийде врожаю осіння пора,
Радіють усі: і старі, й дітвора.
В достатку ми зможемо зиму прожить
І знов будем сіять, і знову косить.
Зоя Журавка(Іванова).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2014
автор: Зоя Журавка