На тебе наставляють автомат,
А ти радієш.
Ніяк не можу зрозуміти,
Про що тоді ти мрієш?
А може про війну
Ти не читав ніколи?
А може й дідуся нема,
Що бабця жде відколи?
І плаче й досі і не віри
Бо з ним померли і надії:
На щастя, на любов, на втіху,
І все життя в сльозах, без сміху.
Та не достукатись до серця.
Як розірвать ланцюг безчестя?
Вселить, як гордість за країну?
Не розгубить єдину мрію?
Як не втоптать в грязі надію?
Пробачти. Я не розумію.
____________________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2014
автор: Зоя Журавка