Вірші насправді є світлячки,
Сумні, веселі, щирі, голодні.
Фантазії небесні значки,
незвідані путі Господні...
Коли нічка приходить на землю,
Або день невиразний без фарб,
Тоді ламають рими греблю,
Щоб принести до спраглих скарб...
Колисково раптом у тиші,
Можна почути мантри думок,
Збіжаться слухать навіть миші.
Мелодію джазу, а може це -рок...
А може це просто моя уява,
Нічого більше, та щось в цьому є.
Приходить у серце таємна забава,
Усе навколо ясніше стає...
Говорять : "Без світла природа вмирає",
Але ж не душа людська,
Коли промінчик посилає,
Чиясь невидима зверху рука...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492228
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Мандрівник