[b]Творчість – дана Богом, Абсолютом, природою – кому як комфортніше – можливість переживати все, що з нами відбувається. Творчість – актуалізація нашої внутрішньої могутності. Творчість – те, що приносить справжнє, чисте задоволення.
[i][/i][/b]
- Ірен, готуйся!
«Ну нарешті! Нарешті!!! О Господи, перша спроба! Найважливіша у житті, єдина! Ах! Як же ж це… аж розпирає! Як страшно… Як все тремтить… Ахаха, хоч би не спіткнутися… Господи, поможи! Боже, поможи! Боже благослови!»
Дівчина поцілувала хрестика, і поклала ланцюжок на стілець.
- Ірен, вихід!..
…Хижою ходою на сцену вийшов звір. Кішка. Сторожко вона зробила перші два кроки і завмерла. Готується нападати…
«Його немає! Як же так! Як він міг не прийти?»
…Нападає… Швидко, стрімко. І страшно стає від її погляду. Від чорних зіщулених очей. А скільки пристрасті у рухах. Пластика заворожує. Кожна клітинка її м’якого тіла ллється одна за одною, кішка перетікає з місця на місце…
«Ну що ж… хочеш так? Буде тобі так!»
Жертва загнана в кут.
«Буде так. Тепер буде так, як я хочу!
Як це потрібно… Як солодко. Оце життя. Жертва? Я? Ні, любий, тепер жертва – ти!»
Жертва загнана в кут. П’янкий танець тріумфу хижого звіра. Зараз буде кінець.
«Зараз буде кінець. Як просто… відпустити тіло. Воно знає, що хоче. І знає, чого хочу я».
Кішка настрибує на жертву і впивається кігтями в одяг. У шкіру. Жертва сичить.
«Буде так. Руки просять, щоб я їх відпустила. Груди вимагають випустити крик. Нарешті звільнитися. Від тебе звільнити. Тіло. Страх? А чого боятися? А кого боятися? Ахаха…»
Вдоволений рик хижачки.
«Глядачі… як вони дивляться. Це моє місце. Це мої володіння. Отут – моє. І я – отут.
Господи, спасибі Тобі. Я це зробила. Вони – мої. Все моє. Як вони дивляться! Як впиваються у мене їхні очі. Як це… чудово. Я змогла! Я змогла!!!»
Бурхливі оплески. Глядачі почали вставати зі своїх місць. Аплодисменти стоячи.
Поклон.
«Вперше в житті. І як востаннє. Все навколо – моє. Сцена – моя. Глядачі – мої. Їхні емоції… скільки емоцій. Вони навіть пахнуть аж сюди. Такі сильні, п’янкі. Як же це… Неймовірно. Як ніколи. Як вже давно не було.
Мені нарешті стало добре».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492264
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: ЕмоційноНестабільно