Та що ж це робиться навкруг?
Прошу вас люди, схаменіться!
Кобзар читаю, не знаходжу слів,
Не мов про нас він з вами пише.
А ми, як стадо баранів.
Чому ж рвем душі за панів?
Згадайте, ви ж чиїсь сини.
Чи хочуть матері війни?
Сини, не тільки матері своєї,
А ще й землі святої-нені.
Навіщо ж всіх топтать в грязі?
Навіщо долі всім калічить?
Якщо так любите братів,
То можете туди поїхать.
І там уже, на тій землі,
Якщо вам хтось дозволить:
Вбивайте, нищіть і паліть.
Мені даремні ваші долі.
Навіщо нищите своє?
Тяжким трудом нажите.
І нам від сорому за все,
Всім треба голову схилити.
А потім гімн свій заспівати,
Щоб чули всі, що нас багато.
І гордо прапор підійняти,
Вкраїну-неньку захищати!
_______________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2014
автор: Зоя Журавка